Психологічна готовність педагога і учня до активної навчальної взаємодії та спілкування
Нині загальноосвітня школа переживає реформи , ознаки яких єдині для всіх учасників навчально – виховного процесу (учителів, учнів, батьків) – відсутність психолого – педагогічної готовності навчати і навчатись у нових, нетрадиційних умовах.
Здійснювати справжню перебудову навчально – виховного процесу можуть учителі, які не на словах, а на практиці сприяють розквіту тих п’яти відсотків доброго, що є мінімальним капіталом кожної людини.
Вчителю необхідно докорінно традиційні підходи до процесу навчання. Навчання повинно бути майстерно організоване педагогом. На уроці має відбуватися діалог, який залишається в свідомості учнів і після його закінчення. Лише за умови поєднання в собі вчителя і психолога, можна взяти вантаж психологічного забезпечення навчальної діяльності, метою якої має бути досконало побудований навчальний процес як умова розвитку особистості учня.
Сучасному вчителю потрібна конкретна допомога у підвищенні рівня його психологічної культури та оновленні педагогічного мислення. Вміння психологічно обгрунтувати зміст навчальних програм з кожного предмета, практичне оволодіння знаннями психологічних механізмів навчальної роботи, прогностична діяльність значною мірою залежать від сформованості в учителя психологічної готовності до навчально – виховної роботи.
Так, учитель повинен вміти:
- проектувати навчальний матеріал, моделювати педагогічний процес, спрямовувати навчальну діяльність дітей;
- перетворювати наукову інформацію у навчальний матеріал доступний розумінню учнів;
- пробуджувати інтерес до навчального предмета, розвивати творчу активність школярів;
- здійснювати емоційно – вольовий вплив на дітей, виявляючи стриманість, організованість, цілеспрямованість, стійкість, самостійність, ініціативність;
- регулювати взаємовідносини з дітьми, їхніми батьками, колегами, керівниками;
- зовнішньо виражати емоції (мімікою, жестами, тоном, мати мовні здібності, які полягають в правильній артикуляції, дикції).
В нинішній школі зросла зацікавленість проблемами обдарованості, творчості, інтелекту. Проте творця може виховати лише творець. Роботою з обдарованими дітьми може займатися лише майстер науково – педагогічної праці ( в усіх школах, незалежно від їх статусу). Ця робота є одним із пріоритетних напрямів оновлення національної системи освіти. Поняття "обдарованість" втрачає сенс, якщо його розглядати лише як біологічну категорію. Розуміння обдарованості великою мірою залежить від того, яке значення приділяється тим чи іншим видам діяльності, і що розуміється під "успішним" виконанням кожного з них.
Обдарована дитина – та, яка виділяється серед своїх однолітків особливими успіхами, значно перевищує певний умовний "середній "рівень . При цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про окремі , випадкові досягнення, а про систематичні , притаманні певній діяльності цієї дитини. А коли результати її діяльності будуть ще й оригінальними, то можна говорити саме про творчу обдарованість.
Суть поняття "обдарованість" і "здібність" полягає в тому, що властивості людини розглядаються з точки зору тих вимог, які їм висуваються в тій чи іншій практичній діяльності. Тому не можна говорити про обдарованість взагалі, а лише про обдарованість у певній діяльності (інтелектуальній, академічних досягненнях, творчому або продуктивному мисленні, спілкуванні й лідерстві, художній, руховій).
Загальну обдарованість можна характеризувати як широкий діапазон здібностей, що дають змогу досягти успіхів у багатьох видах діяльності. В основі загальної обдарованості лежать загальні розумові здібності, тобто така система індивідуальних властивостей особистості, яка забезпечує відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями.
Засвоєння психолого – педагогічної науки і впровадження її в практику мають бути сьогодні не тільки бажаними, а й обов’язковими. Рівень сформованості творчої особистості кожного члена педагогічного колективу є умовою його творчої діяльності і виховання творчої особистості учня.
Практичний психолог та соціальний педагог школи
КОРЧАК ОЛЬГА ОЛЕГІВНА
Графік роботи
Дні тижня Інтервали робочого часу
з__________ год. по__________ год.
Понеділок 8.30 17.00
Вівторок 8.30 17.00
Середа 13.00 17.00
Четвер 8.30 17.00
П’ятниця 8.30 17.00
Обідня перерва з 12.00 по 12.30
Години консультації для учнів щодня з14.00 по 16.00
Години консультацій для батьків та педагогів кожного вівторка та четверга з 13.00 по 15.00
Спеціалісти соціально-психологічної служби працюють з окремою особистістю, з окремою дитиною, а якщо з групою – то невеликою, якщо з сім’єю – то з кожною окремо.
Основне призначення служби – це психологічний і соціальний захист дитини, підлітка, надання їм психологічної, соціальної допомоги, вміння організувати їх навчання, реабілітацію і адаптацію в суспільстві.
Основною метою діяльності служби являється психологічний супровід особистісної ісоціальної адаптації дітей і підлітків у процесі навчання в школі, а також психологічне забезпечення індивідуалізації і гуманізації педагогічного процесу.
Одне із завдань соціально-психологічної служби – забезпечити такий психологічний клімат, коли дітям хочеться вчитися, вчителям працювати, а батьки не жаліють, що свою дитину віддали саме в цю школу.
Основні напрямки роботи:
Соціальний педагог
• Перевірка відвідуваності занять учнями.
• Складання соціального паспорту сімей учнів.
• Профілактичні бесіди з «важкими» дітьми і їх батьками.
• Взаємодія з органами.
• Розвиток індивідуальних здібностей учнів.
• Надання психологічної допомоги і підтримки учням.
Психолог
• Індивідуальне консультування учнів, батьків, педагогів з проблемних питань.
• Діагностика індивідуальних здібностей учнів.
• Проведення роботи по психологічній просвіті серед учнів, педагогів, батьків.
• Професійна орієнтація учнів.
• Корекція психофізіологічних особливостей учнів.
Функції служби:
• надає допомогу дитині в кризових ситуаціях. Важливо знайти шляхи, варіанти виходу з кризи, підтримати в важкий час;
• аналізує стан соціально-психологічного виховання в різних соціальних сферах, що оточують дитину і впливають на неї;
• направляє діяльність учнів на самовиховання, самонавчання і вміння самостійно організувати своє життя і вчинки;
• координує і об’єднує роботу різних спеціалістів, організацій, що вирішують проблеми дітей, мають відношення до стану їх кризи, і захисту їх прав;
• охороняє і захищає особистість, її права і інтереси;
• створює умови для безпечного, комфортного і творчого життя учнів;
• організовує соціально-психологічну і правову консультацію для учнів, педагогів, батьків;
• вирішує конфліктні ситуації між учнями, педагогами, батьками;
• сприяє здоровому способу життя колективу і кожного його члена.
Принципи роботи служби:
Нині загальноосвітня школа переживає реформи , ознаки яких єдині для всіх учасників навчально – виховного процесу (учителів, учнів, батьків) – відсутність психолого – педагогічної готовності навчати і навчатись у нових, нетрадиційних умовах.
Здійснювати справжню перебудову навчально – виховного процесу можуть учителі, які не на словах, а на практиці сприяють розквіту тих п’яти відсотків доброго, що є мінімальним капіталом кожної людини.
Вчителю необхідно докорінно традиційні підходи до процесу навчання. Навчання повинно бути майстерно організоване педагогом. На уроці має відбуватися діалог, який залишається в свідомості учнів і після його закінчення. Лише за умови поєднання в собі вчителя і психолога, можна взяти вантаж психологічного забезпечення навчальної діяльності, метою якої має бути досконало побудований навчальний процес як умова розвитку особистості учня.
Сучасному вчителю потрібна конкретна допомога у підвищенні рівня його психологічної культури та оновленні педагогічного мислення. Вміння психологічно обгрунтувати зміст навчальних програм з кожного предмета, практичне оволодіння знаннями психологічних механізмів навчальної роботи, прогностична діяльність значною мірою залежать від сформованості в учителя психологічної готовності до навчально – виховної роботи.
Так, учитель повинен вміти:
- проектувати навчальний матеріал, моделювати педагогічний процес, спрямовувати навчальну діяльність дітей;
- перетворювати наукову інформацію у навчальний матеріал доступний розумінню учнів;
- пробуджувати інтерес до навчального предмета, розвивати творчу активність школярів;
- здійснювати емоційно – вольовий вплив на дітей, виявляючи стриманість, організованість, цілеспрямованість, стійкість, самостійність, ініціативність;
- регулювати взаємовідносини з дітьми, їхніми батьками, колегами, керівниками;
- зовнішньо виражати емоції (мімікою, жестами, тоном, мати мовні здібності, які полягають в правильній артикуляції, дикції).
В нинішній школі зросла зацікавленість проблемами обдарованості, творчості, інтелекту. Проте творця може виховати лише творець. Роботою з обдарованими дітьми може займатися лише майстер науково – педагогічної праці ( в усіх школах, незалежно від їх статусу). Ця робота є одним із пріоритетних напрямів оновлення національної системи освіти. Поняття "обдарованість" втрачає сенс, якщо його розглядати лише як біологічну категорію. Розуміння обдарованості великою мірою залежить від того, яке значення приділяється тим чи іншим видам діяльності, і що розуміється під "успішним" виконанням кожного з них.
Обдарована дитина – та, яка виділяється серед своїх однолітків особливими успіхами, значно перевищує певний умовний "середній "рівень . При цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про окремі , випадкові досягнення, а про систематичні , притаманні певній діяльності цієї дитини. А коли результати її діяльності будуть ще й оригінальними, то можна говорити саме про творчу обдарованість.
Суть поняття "обдарованість" і "здібність" полягає в тому, що властивості людини розглядаються з точки зору тих вимог, які їм висуваються в тій чи іншій практичній діяльності. Тому не можна говорити про обдарованість взагалі, а лише про обдарованість у певній діяльності (інтелектуальній, академічних досягненнях, творчому або продуктивному мисленні, спілкуванні й лідерстві, художній, руховій).
Загальну обдарованість можна характеризувати як широкий діапазон здібностей, що дають змогу досягти успіхів у багатьох видах діяльності. В основі загальної обдарованості лежать загальні розумові здібності, тобто така система індивідуальних властивостей особистості, яка забезпечує відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями.
Засвоєння психолого – педагогічної науки і впровадження її в практику мають бути сьогодні не тільки бажаними, а й обов’язковими. Рівень сформованості творчої особистості кожного члена педагогічного колективу є умовою його творчої діяльності і виховання творчої особистості учня.
Практичний психолог та соціальний педагог школи
КОРЧАК ОЛЬГА ОЛЕГІВНА
Графік роботи
Дні тижня Інтервали робочого часу
з__________ год. по__________ год.
Понеділок 8.30 17.00
Вівторок 8.30 17.00
Середа 13.00 17.00
Четвер 8.30 17.00
П’ятниця 8.30 17.00
Обідня перерва з 12.00 по 12.30
Години консультації для учнів щодня з14.00 по 16.00
Години консультацій для батьків та педагогів кожного вівторка та четверга з 13.00 по 15.00
Спеціалісти соціально-психологічної служби працюють з окремою особистістю, з окремою дитиною, а якщо з групою – то невеликою, якщо з сім’єю – то з кожною окремо.
Основне призначення служби – це психологічний і соціальний захист дитини, підлітка, надання їм психологічної, соціальної допомоги, вміння організувати їх навчання, реабілітацію і адаптацію в суспільстві.
Основною метою діяльності служби являється психологічний супровід особистісної ісоціальної адаптації дітей і підлітків у процесі навчання в школі, а також психологічне забезпечення індивідуалізації і гуманізації педагогічного процесу.
Одне із завдань соціально-психологічної служби – забезпечити такий психологічний клімат, коли дітям хочеться вчитися, вчителям працювати, а батьки не жаліють, що свою дитину віддали саме в цю школу.
Основні напрямки роботи:
Соціальний педагог
• Перевірка відвідуваності занять учнями.
• Складання соціального паспорту сімей учнів.
• Профілактичні бесіди з «важкими» дітьми і їх батьками.
• Взаємодія з органами.
• Розвиток індивідуальних здібностей учнів.
• Надання психологічної допомоги і підтримки учням.
Психолог
• Індивідуальне консультування учнів, батьків, педагогів з проблемних питань.
• Діагностика індивідуальних здібностей учнів.
• Проведення роботи по психологічній просвіті серед учнів, педагогів, батьків.
• Професійна орієнтація учнів.
• Корекція психофізіологічних особливостей учнів.
Функції служби:
• надає допомогу дитині в кризових ситуаціях. Важливо знайти шляхи, варіанти виходу з кризи, підтримати в важкий час;
• аналізує стан соціально-психологічного виховання в різних соціальних сферах, що оточують дитину і впливають на неї;
• направляє діяльність учнів на самовиховання, самонавчання і вміння самостійно організувати своє життя і вчинки;
• координує і об’єднує роботу різних спеціалістів, організацій, що вирішують проблеми дітей, мають відношення до стану їх кризи, і захисту їх прав;
• охороняє і захищає особистість, її права і інтереси;
• створює умови для безпечного, комфортного і творчого життя учнів;
• організовує соціально-психологічну і правову консультацію для учнів, педагогів, батьків;
• вирішує конфліктні ситуації між учнями, педагогами, батьками;
• сприяє здоровому способу життя колективу і кожного його члена.
Принципи роботи служби:
Доступність – можливість отримання допомоги для всіх, хто її потребує.
Своєчасність – включення в роботу служби на самих ранніх стадіях.
Індивідуалізація – індивідуальний підхід, при якому слід враховувати рівень інтелекту, показники здоровя, освітній рівень, особливості особистості, соціальний стан.
Комплексність – психологічне вивчення особистості і корекція, підвищення рівня освіченості, відновлення соціального статусу.
Ефективність – відновлення особистості дитини і активне включення в життя.
Наступність – єдина форма, етапність, безперервність, зворотній зв’язок.
Багатофункціональність – виконання комплексу різноманітних заходів з охорони і захисту прав особистості членів колективу школи.
Інтеграція – отримана інформація повинна акумулюватися в замкнену систему, що забезпечує повне збереження таємниці і анонімність респондентів.
Оперативність – швидке вирішення чи профілактика проблем і протиріч в колективі школи у даної особистості.
Репрезентативність – представництво у всіх соціальних групах учнів і врахування їх інтересів.
Адаптація – орієнтація на рухливість, відсутність інертності і швидке пристосування до змін зовнішнього соціального середовища, якостей особистості і колективу.
